Людмир в Єрусалимі

Працюючи над своєю книгою «Володимир єврейський», я не раз ловив себе на думці, що непогано було би відвідати могилу єдиної людини з Володимира-Волинського, похованої на самому святому місці - Оливній Горі в Єрусалимі, що поряд із Храмовою Горою – Людмирської Діви, єврейської святої, народженої в нашому місті. Це жінка, про яку написані книжки, зняті фільми і поставлені вистави, справжнє ім’я якої Хана-Рахель Вербермахер (1806 - 1892рр). Для необізнаних поясню: Людмир – це єврейська назва нашого міста, що походить від його первинної назви Ладомир. А кладовище на Оливній Горі є тим місцем, з якого почнеться прихід Мессії, тому поховані там, згідно з іудейською вірою, воскреснуть першими.

І ось, коли нарешті випала нагода відвідати Святу Землю, Ерец Ісраель (Земля Ізраїлю), я вирішив реалізувати свою мрію. До Єрусалиму від Тель-Авіва автобусом - одна година. І ще година вулицями столиці Ізраїлю, якими ходять із важкими баулами і автоматами дівчата і хлопці – солдати Армії Оборони Ізраїлю, чоловіки у чорному вбранні і капелюхах, бігають хлопчаки з пейсами, а також їздять надсучасні поїзди трамваїв (громадський транспорт в Ізраїлі – це окрема тема).

Підйом на Оливну гору при 35 градусах під сонцем - завдання не просте, але краєвид, який я побачив, піднявшись туди, був того вартий. До цього місця їдуть туристи з усього світу, бо з нього видно все старе місто Єрусалима як на долоні. Піднімаючись на гору, я зауважив дві машини з хасидами, які прямували в цьому ж напрямку. Щось мені підказувало, що ця зустріч невипадкова.

На руках я вже мав опис англійською - як дістатися до цієї могили, загальний план місцевості з написами івритом, де вказане це місце і фото самої могили, яке мені надіслала Рут Ган Каган (вона є послідовником Людмирської Діви і жінкою-рабином). Сучасні технології дозволяють нам добре орієнтуватись в незнайомому місті. Гугл вказав шлях до готелю «Сім арок», від якого я і мав почати свій рух згідно опису. Діставшись цього місця, я повинен був знайти вхід до кладовища, а точніше до сектору… «Волинь Колель», що з івриту перекладається як «Волинська школа».

Але це досить велике кладовище, тому, враховуючи немилосердну спеку, знайти там щось було практично неможливо… Зорієнтуватися на місцевості мені не вдавалося, оскільки те, що я бачив зовсім не відповідало тому, що я читав у описі. Пізніше я зрозумів, що увійшов через інший вхід, яких там декілька. Витративши час, сили і питну воду, я вирішив звернутись до хасидів, яких я бачив перед тим на дорозі, які тепер молилися над однією з могил цього сектору.

Дочекавшись кінця молитви, я звернувся до них англійською з питанням, чи вони знають про місто Людмир, де похований цадик Шломо Готліб. Вони всі переглянулися і почали зацікавлено мене розглядати, але мовчки… Тоді я представився, мовляв я з міста Людмир, де жила Людмирська Діва, "А бітула мі Людмир" – івритом. Інтерес до мене явно наростав і тоді старший з них, очевидно рабин, вказуючи на могилу, над якою вони молилися, сказав: «Це – Людмир». Я опустив очі на камінь і побачив знайомий мені напис івритом: «Людмир». Тепер вже я дивився на нього «квадратними очима». Він додав: «Я теж Людмир», і, показуючи на присутніх, додав: «Вся наша родина Людмир»… Сказати, що я був спантеличений – не сказати нічого. Виявилось, вони носять прізвище, що є – назвою нашого міста, коментувати походження якого немає сенсу, і прийшли провідати могилу одного з родичів у річницю смерті - йорцайт. Тоді вони спитали мене, що мене привело на це місце і були дуже здивовані, почувши відповідь. Але місце поховання Людмирської Діви їм відомо не було, тому вони з інтересом взялися вивчити інформацію, якою я володів. Вони швидко зорієнтувалися і значно звузили район пошуку, після чого розбрелися в пошуках цієї могили. Але саме цікаве і приємне те, що цю могилу виявив все ж таки саме я - впізнав її за фото. На ній був новий надгробок, поверх якого хтось поклав великий червоний камінь. Я радісно гукнув їм і вони зійшлися до могили. Прочитали напис і, переконавшись, що це справді її могила, запропонували прочитати поминальну молитву – "Кадиш".

Після молитви мене розпитували, чи я бува не родич Людмирської Діви, а дізнавшись про намір відвідати Яд-Вашем (інститут дослідження Голокосту), запропонували відвезти туди, хоч до цього місця їхати ще… цілу годину. Втім, вона не була втрачена марно. В дорозі з'ясувалося, що у нас із рабином є спільні знайомі серед тих, хто відвідував могилу Шломо Готліба в нашому місті; що в Людмирі похований його дід і він мріє відвідати це місце. Ми обмінялись номерами телефонів і адресами електронних скриньок і домовилися підтримувати зв'язок. Це була надзвичайно цікава зустріч, яка здивувала всіх.

В Яд-Вашем я відвідав Стіну пошани, де написані імена Праведників Миру, котрі врятували мою матір від нацистів в роки Другої світової війни, а також Долину загиблих громад – кам'яний лабіринт, на одній із стін якого вибиті назви волинських населених пунктів, де були знищені єврейські громади, в тому числі і Wlodzimierz – Людмир – Володимир-Волинський.

В. Музиченко

м.Володимир-Волинський

Галерея