Я пишу про війну ...

Зовсім недавно у нас в общинному центрі проходила невелика виставка, присвячена поету-письменнику, лауреату багатьох літературних конкурсів, ветерану війни і праці, члену асоціації письменників та Національної спілки журналістів і можна ще багато писати про регалії, але просто нашому земляку Олександру Хільєвичу Коренбліту.

«Ця людина, крім загальної поваги гідний ще й доброї заздрості - він живе під золотим сонцем поезії... Багато в світі проблем, але, на щастя, поет є відповідь. Читайте Коренбліта. Це книга для всіх»- це слова до анотації однієї з його книг А. Михайловського.

Хочеться багато написати про цю людину і його нелегкого, але все-таки щасливого життя. Олександр Хільєвич зараз живе під Одесою. Він багато пише про страшні воєнні роки... Так сталося, що під час війни його з іншими дітьми встигли евакуювати, а вся його сім'я залишилася в Луцьку, де і розділила жахливу долю всіх євреїв нашого міста. Кілька років тому Олександр Хільєвич приїжджав на батьківщину і знову намагався знайти сліди своїх рідних і близьких, свої сліди, але... Після від'їзду він написав вірш «Зустріч з минулим».

Ось кілька рядків:

…Вдалось врятуватись мені лиш одному,

Та не довелось повернутись додому.

На рідну Волинь приїздив я недавно,

Побачив любимий мій Луцьк стародавній.

Нема красивішого міста на світі,

Та плакать хотілось – не тільки радіти.

Я був на мовчазному меморіалі.

Фашисти рідню мою там розстріляли…

Багато можна писати про нього, але краще це зроблять його книги. А. Х. Коренбліт подарував нашій бібліотеці свої збірники. Приходьте до нас і читайте.

Ми бажаємо Олександру Хільєвичу довголіття, здоров'я, щастя і творчих успіхів на літературній і поетичної стезі.