У кожного народу є свої герої. У польського – це родина Вікторії і Юзефа Ульмів, що пожертвували своїм життям, рятуючи інші. Трагічна історія цієї родини стала поштовхом до створення у селі Марковій, де мешкали Ульми, Музею поляків, котрі віддали своє життя, рятуючи євреїв під час окупації Польщі нацистами у період II Світової війни.

Віддаючи шану цим героїчним людям, Посольство Республіки Польщі у Києві вирішило поділитися жахливою історією цієї сім’ї з українцями.

У 1939 році в селі Марковій мешкало тридцять родин євреїв, близько 120 осіб. Влітку та восени 1942-го більшість з них було розстріляно німцями, але частину євреїв сховали у себе сусіди поляки. Однією з таких родин були Ульми. Попри те, що вони самі мали шестеро дітей, Ульми приютили під своїм дахом іще дві єврейські родини – Ґольдманів та Шаллів, загалом вісім осіб.

У ті часи до поляків за будь-яку допомогу євреям застосовувалася смертна кара. Але, незважаючи на загрозу страти, вони продовжували переховувати у себе приречених на знищення єврейських сусідів. У 1944 році на Ульмів донесли німецьким поліцаям і 24 березня цього ж року родину Ульмів та 16 євреїв, яких вони приховували, було розстріляно. Загинули не лише Юзеф та Вікторія, нацисти розстріляли також шістьох їхніх дітей. Вікторія Ульма була на дев’ятому місяці вагітності, найстаршій донечці Ульмів, Станіславі, було 8 років. Батьків було вбито на очах дітей перед власним будинком. Дві єврейські сім’ї розстріляно всередині будинку.

У 1995 р. Вікторію і Юзефа було зараховано до Праведеників народів світу, а в березні 2016 р. в селі Марковій відкрито Музей, присвячений усім полякам, які відчайдушно рятували євреїв та заплатили за це своїм життям та життям своїх дітей..